Моя мама ніколи не ладнала з невісткою. Не те щоб вона не любила невістку, просто їй не хотілося прийняти той факт, що в моєму житті з’явилася інша жінка крім неї. Моя мама завжди була владолюбною жінкою. Вона сама справжня власниця і в житті не стерпить розділу «свого майна». Мама при кожній зустрічі і при кожній слушній нагоді хамила Вірі. Дружина терпіла її витівки; мама чіплялася до чистоти будинку,
до порядку речей, до страв, які готувала дружина; загалом, до всього. Коли ми дізналися, що незабаром у нашій сім’ї буде поповнення, дружина вимагала обмежити її спілкування з моєю мамою. Я все розумів, попросив маму не приходити до нас, коли дружина була вдома. Вона довго істерила, ми nосварилися, але я досягнув свого: до закінчення терміну ваrітності мама з дружиною не перетиналася. Після народ ження дитини дружина не дозволяла мамі навіть наближатися до малюка. Мама не хотіла «опуститися» до того, щоб вибачатися у невістки, а остання не хотіла йти на жодні поступки.
Якось дружина залишила сина зі мною, а сама поїхала на якісь обстеження. Я вирішив, що це ідеальна можливість познайомити нарешті маму з онуком. Все було б добре, але у мами було всього 2 години, щоб насолодитися компанією онука, а коли час минув, і дружина мала вже повертатися, мама відмовлялася йти. Через це ми з дружиною nосварилися, і я в пориві гніву накричав на неї і обізвав мерзенними словами. Дружина виставила і мене, і матір із дому. Я знаю, що ми не роз лучимося, але все ж таки мені ця ситуація дуже не сподобалася.