Юля прибіrла додому і повідомила батькам радісну звістку: -Мама, тато, я виходжу заміж. Костя зробив мені пропозицію, ось таке гарне колечко подарував, у нас скоро весілля. -Юль, а чи не зарано? Ви всього пару місяців зустрічаєтеся, а тобі 19 років, в технікумі вчишся. Може пару років почекаєте? -Тато, ну ти чого не хочеш, щоб твоя донька як справжня принцеса в красивому платті зіграла весілля? Я ж так давно мріяла! Сім’я Юлі була звичайнісінькою. Мама працювала ме дсестрою, а батько простим водієм автобуса. У Юлі ще ріс молодший братик, ходив у п’ятий клас, тому грошей у родині завжди не вистачало. Ще пощастило, що Юля на бюджеті вчилася на бухгалтера. Але навчання Юлі не подобалася, їй більше хотілося бачитися зі своїм Костиком, гуляти з ним і мріяти про майбутнє спільне життя. Довелося батькам Юлі брати кре дит на весілля, його батькові доведеться виплачувати три роки, але що тільки не зробиш заради щастя дитини. Весілля пройшло просто чудово. Юля була в красивому платті, всі подруги заздрили. Торт був триповерховий, ресторан величезний, скільки гостей покликали, всіх родичів і друзів, ще й їжа була незвичайна з морепродуктів, тамаду обов’язково взяли Advertisements . Батько дивився на все з боку, підраховував скільки грошей вклав у це все, але заспокоював себе думкою, що хоч дочка буде щаслива в шлюбі. А через пару місяців Юля прийшла назад до батьків. -Я не можу з ним жити, це нереально. Свекруха постійно бурчить, вимагає, щоб я краще прибирала вдома, а я домогосподаркою не наймалася! Костя їй нічого сказати не може, тому що сам боїться свою маму. І взагалі він постійно пропадає з друзями або катається на мотоциклі, я не таке сімейне життя хотіла. А батько тільки важко зітхнув, дарма брав кредит на весілля, адже він ще не оплачений.

Був у нашому дитбудинkу один хлопчик. Його звали Семеном. Йому було 5. Він був дуже розумним, відповідальним і спокійним хлопцем Всі сімейні пари забирали в основному дітей до 2 років, а на нашого Семена ніхто уваги не звертав. Ми вже звикли до думки, що Сьому ніхто не забере, але коли з’явилися його потенційні батьки, ми всім персоналом почали сподіватися тільки на краще. За Сьомою прийшла сімейна пара бальзаківського віку. У них вже були дорослі діти, тому вони вибрали саме Семена. Пара жила в достатку, їм не склало труднощів уси новити хлопчика. Після всіх документацій минув тиждень, а Семена привезли назад. Далі я розповім зі слів його нової мами.

“Ми забрали хлопчика додому, відразу куnили йому багато іграшок і солодощів, але він на все це особливо уваги не звертав. Семен відразу прив’язався до мого чоловіка, а той – до Семена. Єдиною nроблемою була я. Я не могла звикнути до нової людини в сім’ї, тому всіляко уникала його, але я зрозуміла, що так тривати не може і серйозно поговорила з чоловіком, все йому пояснивши. Чоловік вважав, що мені потрібен час, щоб звикнути до нової людини, але це було не так. Я зібрала речі з іграшками, купленими йому, в одну сумку і вирішила серйозно з ним поговорити. Я не можу сказати, що точно я йому сказала, адже страшенно хвилю валася, але через кілька хвилин ми вже їхали в машині назад в дитбудиноk.

Семен за всю дорогу жодного разу на мене не подивився. Він був злий і ображений, але ми прийняли рішення. Минуло кілька днів, як ми його здали назад. Чоловік вирішив подзвонити, дізнатися, як він там. – Я навіть не знаю, як вам сказати. Він нікому не дозволяє наближатися до його сумці. Всі речі тримає в ній. Каже, що він у нас на кілька днів, і скоро ТАТО за ним приїде. Чоловік пустив скупу сльо зу. Я зрозуміла в цей момент, яку дурість я зробила. Ми з чоловіком блискавкою одяглися і поїхали за нашим синочком. Відносини Семена з чоловіком просто ідеальні. За ними можна спостерігати і спостерігати. А я … я ось до сих пір намагаюся спокутати свою провину і буду намагатися завжди!».