Я завжди доглядала за собою, намагалася бути доброю дружиною, смачно готувала, завжди прислухалася до його думки. Коханка його хоч і була молодша за мене, але все одно виглядала гірше за мене. Я вирішила, що мені треба щось змінити у собі. Стала одягатися, як у молодості: туфельки та спокусливі сукні. В офісі всі чоловіки стали на мене увагу звертати, навіть намагалися на побачення покликати, але я відмовлялася. З чоловіком ми не роз лучилися, зраджувати йому не хотілося, та й люблю його. Кирило, побачивши зміни, став приходити у вихідні до нас, щоб з дітьми пограти. Але я часто помічала, як він дивився на мене.
Я годувала його вечерею і відправляла на орендовану квартиру, сподіваючись, що там він живе один, а не з kоханкою. Незабаром він почав приходити частіше, щодня. Діти були раді бачити батька, а іноді я забувала, що ми живемо окремо. — Кирило, що між нами? Ти живеш окремо, але щодня приходиш і залишаєшся до пізнього часу. — Запитала я у нього. — Я не знаю. Потрібно подумати, як жити далі. Я зараз один, документів на розлучення ми не подавали. — Ясно. Знаєш, я навіть не знаю, чи зможу пробачити тобі зраду. Гаразд проїхали.Ти завтра зможеш посидіти з дітьми?
Кирило ствердно кивнув головою.У мене дозрів план, як змусити його повернутися додому і трохи поревнувати мене. Наступного дня, коли він прийшов, я стояла і вбиралася. — Кудись ідеш? — Запитав він у мене. — Як я виглядаю? — Чудово, як завжди. То куди зібралася? — На побачення. Його очі забігали, він не міг повірити. Мабуть, думав, що я йому потрібна, а інших чоловіків не приваблюю. Коли я вийшла, то помітила, що Кирило спостерігав із вікна. Не знаю, до чого приведе мій план, але сподіваюся, що він наважиться повернутися додому і більше зраджувати мені не стане.