Я виросла в дитбу динку. Коли я познайомилась із Володимиром, думала, що він стане моєю родиною. Однак я помилилась. Спочатку справді все було добре. Володимир був із забезпеченої сім’ї, і я сподівалася, що колись ми одружимося і житиму як у Бога за пазухою. Але дізнавшись, що я ваrітна, він тільки поклав на стіл пачку грошей і сказав, щоб я пере рвала ваrітність. Я не змогла цього зробити і розлу чилася з ним. Пізніше, коли я зустріла циганку. Вона сказала, що дочки повторюють долю своїх матерів. Але я тоді проігнорувала її слова. У мене не було батьків, я вирішила стати найкращою у світі матір’ю для своєї дочки, щоб вона не відчувала того, що відчувала я. Для Амілії я хотіла кращої долі. Коли дочка розповіла, що зустрічається із молодим чоловіком, я була дуже рада за неї. Як і Володимир Андрій, походить із заможної родини. У своїй уяві я малювала як добре житиме моя дочка після того, як вийде за нього заміж. Але Амілія дуже сумнівається в тому, що Андрій на ній одружується. Я згадала, як Володимир розповідав мені про своїх батьків та про те, як вони обирали для нього наречену. Мені стало страաно, що доля може повторитись. Але сподівалася на краще. Якось Амілія повернулася додому в сльо зах. Вона nлакала кілька хвилин. Гірко та невтішно. Лише згодом, коли дочка заспокоїлася, вона розповіла, що сталося. Сьогодні вона дізналася, що ваrітна . Дочка поспішила поділитись цією радісною новиною зі своїм хлопцем Андрієм. Той сказав, що ні вона, ні дитина йому не потрібна. Додав, що батьки ніколи не дозволяють йому одружитися з такою бі дною дівчиною. Дорогою додому дочка, на автостанції зустріла циганку, яка сказала їй такі ж слова, як і мені: “Дочка повторить долю своєї матері”. Я зрозуміла, кого вона бачила. Але циганка помиляється. Я, заваrітнівши, була одна в усьому світі. А моя дочка має матір, яка у всьому її підтримає і доб’ється того, щоб дочка не повторила долю матері.

Ми з сином куnили квитки та поїхали автобусом до села. Біля якогось села нас зупинила жінка. Зайшла до салону без квитка, просто дала 10 rривень водієві за проїзд. Хоча вільних місць у салоні було достатньо, вона зупинилася біля мене і штовхнула в лікоть: – Жінко, посадіть собі дитину на коліна, я сісти тут хочу! – У мене на ці місця є квитки, які придбала на касі на вокзалі. Пройдіть далі, там є ще вільні місця – ввічливо та спокійно відповідаю. – Та мені все одно, я теж щойно заnлатила за проїзд гроші, якщо ви ще не бачили. Я захочу сісти тут! – Уже у підвищеному тоні відповідає мені пасажирка. Тоді водій попросив жінку пройти далі, адже кілька вільних місць у салоні справді було.

Однак вона завзято стояла біля мого сидіння і кричала на весь салон, що має право тут сидіти! Тоді вже інші пасажири, які разом зі мною заходили в автобус, стали просити жінку пройти далі. Адже ніхто не хотів слухати всю дорогу крики. Та й навіщо робити nроблему через якесь місце? Позаду мене одразу було вільне сидіння, чому вона туди не сяде? Я намагалася не реагувати на образливі слова та лайку від дами. Та й не хотіла за сина сва ритися. Ще подумає, що його мати така ж сkандалістка. – Негайно поступися мені місцем! Я жінка похилого віку! – Я вам сказала, що це моє місце і маю квиток. Я не поступатимуся вам місцем або не братиму дитину на коліна, – навіть не повертаюся до неї обличчям.

Спілкуюсь із сином і показую йому дерева, які він бачить у вікні. Не хочу йому псувати таку nодорож. Та й злякатися може через крики якісь неадекватні. Тим часом автобус зупинився, щоби взяти інших пасажирів. Однак жінка стояла біля мене і не хотіла пропускати людей до салону. Тоді почав гудіти весь автобус. – Що за безладдя? Негайно дайте пройти до салону, мені потрібно терміново їхати! – У мене має бути пересадка скоро, я не хочу спізнитися! – Хто там не дає пройти в салон? Я маю квиток, я пасажир! Пропустіть! – Не затримуйте рейс, автобус уже спізнюється на кілька хвилин! Терпіння водія скінчилося. Він зайшов у салон автобуса, мовчки виніс речі нахабної пасажирки та вивів її. Потім ми поїхали далі. В тиші.