Оля була розбита горем, коли наречений не з’явився на весілля. На щастя, її рідний дядько знав, як усе поставити на своє місце.
Маргарита Вікторівна захоплено плескала в долоні, дивлячись на свою онучку в красивій білій весільній сукні. Оля була зіницею ока для бабусі та дідуся відтоді, як не стало її батьків, і вони виховували її з великою турботою та любов’ю. Оля часто питала про своїх батьків, але бабуся відверталася до вікна, щоб приховати сльо зи. Дідусь Іван … Читать далее