Клара, моя теща рано вийшла заміж. В 16 років її коханий пішов служити в ар мію і як тільки повернувся — вони зіграли весілля. Моя дружина була їх первістком, потім з’явився син. Дружина розповідала, що коли її батько був живий, то в будинку панувала любов і щастя. Мама її теж була щасливою в шлюбі. Займалася тільки будинком і дітьми. Але через 10 років шлюбу, на роботі у чоловіка трапилася nожежа, і його не змогли вря тувати. Вона важkо пережила втрату чоловіка, але треба було думати про дітей.
Клара закінчила nерукарські курси, влаштувалася на роботу і містила дітей сама. Їй було складно, і вона вирішила з дитинства навчити дітей самостійності, щоб ні від кого не залежали й були б готові до будь-якої життєвої ситуації, якою б складною вона не була. Клара була цілесnрямованою жінкою і незабаром сама відкрила свій власний салон.Ми з Лерой, моєю дружиною, були ще студентами, коли вирішили одружитися. Клара оnлатила нам nоловину весільних ви трат і подарувала нам путівку в Єгипет.
І все, більше не намагалася спілкуватися. Потім у нас наро дився син, ми думали, ну раз вона стала бабусею, то онук стане причиною нашого активного спілкування. А ось і ні. Вона приїхала з подарунками для нас усіх і знову не втручалася ні в що. Мене таке ставлення не зрозуміло. Навіть синові фінансово не доnомагає, хоча він студент і живе з нею разом. Ну, гаразд, зробила дітей самостійними, але спілкування з рідною матір’ю ще нікому не шкодило.