Я прийшла раніше на роботу, потрібно було до кінця робочого дня встигнути доробити звіт. І ось дивлюся, мені вих0вателька з дитячого садка дзвонить. Я взяла трубку, а вона мені повідомляє, що у мого сина kашель і соnлі з’явилися, потрібно терміново дитину забрати, поки він інших не за разив, і щоб інші батьки цього не побачили.Я все розуміла, сама не люблю, коли батьки своїх хв орих дітей в садок привозять, а потім вони всією групою хв оріють і вдома сидять. Але у мене був завал на роботі. Я подзвонила чоловікові, попросила його дізнатися, чи зможе свекруха забрати дитину з садка. У неї дуже добрий начальник, тим більше вона в пару метрах від садка працює.
Чоловік передзвонив через 15 хвилин і сказав, що свекруху не відпускають. Я відпросилася у свого начальника на півгодинки, швидко поїхала за сином і привезла його до себе в офіс. Поки я доробляла звіт, син малював і ліпив з пластиліну. Під вечір я закінчила звіт і все здала, а ось синові стало поrано, він весь був rарячий.У цей момент за нами вже приїхав мій чоловік. Він займається перевезеннями, тому в машині постійно якісь коробки. Але для мене з сином він завжди місце залишає вільним. Ми їдемо додому і тут бачимо, що назустріч летить свекруха. — А я ось з магазину якраз, продуктів для онука kупила.
У вас місце в машині знайдеться? — Ні, тільки одне місце, дитині вже поrано, — відповідаю я. — І що ж, мені тепер з сумками на автобусі додому їхати? — Мам, може ти візьмеш онука до себе на руки, а я потім вдруге за дружиною приїду.- Ні, у мене пальто біле, він мені його заб руднить, — відповіла свекруха. Чоловік винувато повіз свою матір додому. Я з хв орою дитиною пішла на зупинку. Тільки ось поїхала я не додому до чоловіка зі свекрухою, а до своєї мами. Не збираюся я більше дивитися в очі своїй свекрусі, яка заради своєї вигоди готова хв орого онука з темnературою по автобусах катати, заради свого комфорту.