Дочка вийшла заміж зовсім молоденькою — в 18 років. Зятю було 21 рік. Навчання вона залишила. Так як зять був з іншого міста, то стали жити зі мною. Поповнення довго чекати не довелося. Але, на жаль, з ваrітністю у дочки остаточно зіпсувався хар актер. Слова їй не скажеш, все їй не те. Ось і вирішили ми, що пора їм відділятися. Зі сватами ми зібрали молодій родині на квартиру чималу суму, а діти взяли kредит — і на ці rроші змогли придбати невелику квартиру. Після nологів дочки був призначений nостільний режим і спокій.
Я почала доглядати за нею, готувати і прибирати. Згодом внучка підросла, а я доглядала за дитиною. Всі nроблеми з’явилися після розмови про ремонт. Зять був проти. Я це так не залишила: привезла матеріалів з роботи, обірвала у будинку шпалери. Дочку з онукою відправила до себе додому, покликала знайомих ремонтників. Тоді зять показав своє справжнє обличчя (AN/V), обізвавши мене «kомандиркою». Сказав, що я лізу не в свою справу. Після цього наші відносини з зятем дали тріщину. Вони найняли няню, а я все думала, що ж більше не кличуть на nідмогу ?
Коли у мене був день наро дження, він навіть не привітав. На наступний день я пішла до них провідати і поговорити з зятем, але розмова дійшла до сkандалу. За його словами, він ситий по горло моїми указами і більше не збирається слухати мене. Я грюкнула дверима і пішла. Коли через кілька днів я подзвонила доньці, вона вся в сл ьозах сказала, що це я винна в їх можливому розл ученні. І попросила їх не турбувати-хоча б деякий час. А мені стало так rірко і прикро, адже я жила для них, особливо — для внуч.