У сина склалася така ситуація, що він познайомився з майбутньою дружиною через інтернет. Довгий час вони спілкувалися на відстані, оскільки дівчина жила в іншому місті. Син був закоханий по вуха, тому одного разу зібрав свої речі, поїхав до неї, обіцяв повернутися через місяць і привести дівчину до нас. Але залишився в місті дружини та знайшов там хорошу роботу. Незабаром вони одружилися, і нас із чоловіком також запросили на весілля. Невістка виявилася милою і доброю дівчиною, тому я була рада цим відносинам, особливо, що це вибір мого сина.
Після весілля молодята жили в орендованій квартирі, а коли невістка завагітніла, вони купили двокімнатну квартиру. Ми часто спілкуємося по телефону, але я так сумую за сином і онуком, що телефонних розмов недостатньо. Невістка зрозуміла це і купила для нас квитки на поїзд, запросивши в гості на тиждень. Я була шалено щаслива, приготувала подарунки для онука і ми поїхали до них. Господиня тепло нас зустріла та пригостила смачними стравами. За столом ми багато говорили і сміялися.
В наступний день планували прогулятися містом, а ввечері пішли спати. Оскільки у них двокімнатна квартира, я думала, що ми з чоловіком будемо спати на їхньому ліжку. Але невістка сказала: “Я підготую вам постіль у дитячій, у нас є зручний надувний матрац”. Вона, очевидно, не хотіла, щоб хтось спав у її ліжку. Син намагався вмовити її, але я не витримала. “Я на підлозі спати не буду! За кого ви мене маєте? Ми переночуємо в готелі. Ноги моєї більше не буде в домі сина, а невістку більше не хочу бачити. Це приниження!”